Анастасія згадує свій перший день повномасштабного вторгнення, коли її розбудила мама зі словами: "Настя, вставай, почалася війна". Від цього їй стало страшно, а перша думка була про школу. Вона чула вибухи впродовж дня, а під вечір разом із родиною вирушила до бомбосховища. Усі були налякані, а чутки про мітки, які нібито залишали на дахах будинків для наведення ракет, тільки посилювали тривогу. За час війни у Анастасії сталася панічна атака, коли ракета влучила в будинок неподалік.