Олександр Чернушенко активно користується соцмережами. Веде свій блог та викладає вірші. Пише здебільшого про Маріуполь, адже це його рідне місто. З початку повномасштабного вторгнення він вирішив залишитися там. Виживав, як і всі, без світла, води та зв’язку. Бачив, як летять російські снаряди на відстані витягнутої руки. Засинав і просинався під звуки авіаударів. Кожного разу молився з єдиним проханням: «Якщо смерті, то миттєвої, якщо рани, то невеликої».
