Мені 71 рік. Я живу в Охтирці. У мене є діти, онук, сестра. Онук зараз в Миколаєві. Сестра живе в Сумах.

Коли почалася війна, діти виїхали, а я залишилася. Після обстрілів потрапила в лікарню. Тепер заїкаюся. Дуже злякалася, як бомбили залізничну станцію – досі не можу заспокоїтися.

Неподалік розірвався снаряд – в моєму будинку зірваний дах, двері, коридор пошкоджений. Половину даху мені «підлатали», а двері ще не вставили.