Маргарита Кощавець мешкала зі своєю мамою у невеличкому місті Чугуїв на Харківщині, де майже всі один одного знали. З самого початку повномасштабного вторгнення Чугуїв став прифронтовим містом, яке ворог щільно обстрілював. Сім’я витримала під російськими обстрілами півтора місяця.

«Нашого останньою краплею був великий обстріл біля нас, і моя мама дуже налякалась, було дуже страшно», – згадує дівчина.  

Через обстріли Маргарита з мамою упродовж 9 днів сиділи у підвалі. Дівчина додає, що їм дуже пощастило, що уламки від ракети полетіли в інший бік – їх дім не зазнав значних пошкоджень. Тиждень чекали на евакуацію, бо не було гуманітарних коридорів. Шукали людей, які могли б вивезти. Наприкінці березня такий шанс з’явився.

Узяли мінімум речей та домашню улюбленку – кішку. «У нас не було чіткого плану. Куди ми їдемо? Що ми будемо робити? Просто була можливість виїхати. Ну, от йде вже третій рік», – розповідає Маргарита про евакуацію «в нікуди».