Я проживаю сама, дітей немає. Батьки живуть окремо. Спочатку ми чули про обстріли і всі військові події тільки від інших. У 2015 році я їхала в лікарню в Донецьк, але наш автобус був змушений повернутися, тому що «Градами» обстріляли Мар'їнку. Зупинилися ми в лікарні, в Кураховому. Саме в цей день я побачила весь жах на власні очі.

У Новосілці не постраждав жоден будинок. Наше селище було частиною мирної України, яка не чула і не бачила жахів війни. Дуже багато в житті змінилося в плані дозвілля.

Раніше ми їздили в Донецьк, а зараз доводиться в іншу область. Важко і тому, що до обласного центру, в Краматорськ треба добиратися три години.

Я була волонтером Фонду Ріната Ахметова. Ми організовували пункт видачі гуманітарної допомоги постраждалим і переселенцям у Великій Новосілці. Фонд дуже сильно підтримав людей продуктовими наборами і соціальними проектами. Багатьом в регіоні також допомагав Червоний Хрест і гуманітарні організації ООН.

Мрію, щоб цей жах закінчився, і ми могли вільно поїхати в Донецьк.