Юлія Володимирівна розповідає, що їй було страшно залишатися дома, бо над будинком постійно пролітали снаряди. У селі з’явилися російські військові, які ходили по хатах місцевих жителів. Закрилися магазини, не було де купити продукти. Разом з чоловіком прийняли рішення про необхідність переїзду на мирну територію. Всю дорогу не залишала тривога за дітей, але до Запоріжжя добралися нормально. Героїня мріє, щоб війна закінчилася й вони до зими повернулися додому.