На жаль, все помінялись. У дітей постійні стреси дають свої плоди, які мають наслідки. 

Вони неспокійно реагують на голосні звуки, сплять з ввімкненим нічним світлом та відкритими дверима, частіше плачуть і постійне занепокоєння.

24.02.2022 мабуть, як і в тисячі людей, у нас була паніка, страх. День стояли в черзі, щоб купити якісь продукти, ліки. Намагались знайти авто, щоб виїхати, але на жаль не вдалося.

Найстрашніший день був, коли виїжджали з окупації.

Думаю, що всі ми зазнали психологічної травми, я, наприклад, плакала безкінечно, але намагалася тримати себе в рамках.

Звісно, ми стикнулися з гуманітарною катастрофою: бракувало їжі, тому, що з нашою родиною перебували ще 2 пенсіонерів, ліків — діти хворіли. Було холодно, відсутнє світло та зв'язок. 

Спали одягненими, не було води.