«Я плачу кожного дня»

Всю війну я живу вдома у Нікопольському районі. У перший день війни я плакала, було дуже страшно. Ніколи не думала, що таке станеться у нашій країні. Потужні обстріли, руйнування – все це стало реальністю після початку повномасштабного вторгнення. Вибухи тривають постійно у моєму селі і зараз. Багато будинків на вулиці постраждало. Я залишаюсь вдома, бо у похилому віці вже не можу нікуди виїхати.

Мій онук захищає країну. Це мене шокувало найбільше.

Сама війна для мене – найжахливіше, що може бути. Я плачу кожного дня, коли дізнаюсь про смерті людей.

Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Хочу світлого майбутнього для моїх онуків.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/