Мені п’ятдесят років. Я з села Першотравневе Баштанського району Миколаївської області. Зранку пішла поратися по господарству, і наді мною пролетіла ракета. Я забігла в будинок, ввімкнула телевізор і дізналася, що почалася війна. Було важко і страшно жити в окупації. Приходили російські військові з перевіркою. 

Мене шокували обстріли села, зруйновані будинки. Усе, що відбувалося й відбувається зараз, дуже тисне на психіку. Страшно і морально важко.

Я залишилася з однією донькою. Ще одна виїхала разом з онучкою. Через війну не стало роботи. Їжа була. Воду нам качали. Люди підтримували одне одного, ділилися, чим могли.

Найприємніше – звільнення від окупантів. Цей день я запам’ятаю на все життя. Надіюся, що війна закінчиться якомога скоріше. Вірю, що ми переможемо.