Бабкова Валерія, учениця 10 класу Комунального закладу "Харківський ліцей № 142 Харківської міської ради"
Вчитель, що надихнув на написання есе - Романцова Ніна Іванівна
Всесвіт тканий із ниток різних кольорів та відтінків, а кожна людина – це тоненька ниточка в цьому безмежному полотні. Ви ніколи не замислювались над цим?! Якими барвами ви наповнюєте світ? Моя нитка – відтінок неба й поля України, країни, де я народилася, де топтав ряст з діда-прадіда весь наш рід, де сила культури пробивається через віки та набуває нових відголосів у кожному поколінні.
Що означає бути українкою?! Важко сказати... Важко розставити пріоритети... Мабуть, по-перше, мати почуття всеосяжної любові до чудової, але багатостраждальної України; по-друге, мати можливість чути рідну мову і спілкуватися нею; по-третє, мати змогу низько вклонитися героям, які захищають Вітчизну в кровопролитних боях, і схилити голову в тузі перед пам’яттю полеглих...
Ми вміємо поєднувати найкраще з минулого з відкриттями сучасності, маємо унікальну можливість перетворювати традиції в сучасні цінності та проносити їх через час, надихаючи інших своєю мудрістю та вірою в майбутнє. Для справжніх українців патріотизм – це не просто слова, це спосіб життя, адже Україна – це країна, де кожна долоня зберігає дух вікових традицій, де слово «родина» має особливе значення, де змалку нас навчають любити Батьківщину, рідну матір та землю, підтримувати та оберігати тих, хто поруч. Вони формують мою свідомість та дають підтримку в життєвих випробуваннях.
Бути українкою – ніколи не забувати своїх коренів, навіть дуже далеко від рідного дому, пишатися Гімном і Прапором, допомагати нужденним, донатити ЗСУ... Це здатність приносити користь своїй країні, незважаючи на труднощі та перешкоди. Ми вміємо боротися за свої права та віримо, що зміни можливі, коли українці єдині, коли слова «мова», «віра», «народ», «воля», «гідність» не порожній звук.
Як сказав хтось із відомих, що без минулого немає майбутнього. Наша історія наповнена боротьбою за право бути українцями. Наші предки завжди стояли на захисті своєї країни та свободи. Героїчні подвиги козаків, січових стрільців, повстанців, сучасних захисників України – це джерело натхнення та гордості. Ми не зламалися ні перед чим і ні перед ким, і ця духовна сила присутня в кожному з нас!
І ось, коли сонце зійде над нашими полями, я завжди буду памʼятати: бути українкою – це не просто національність, це обовʼязок перед тими, хто прийде після нас. Це жива нитка в загадковому полотні людства, що нагадує мені про те, що в кожному з нас схована неймовірна сила. Моя Україна – це моя доля, моя печаль і моя гордість. І я завжди буду пишатися тим, що маю право сказати: «Я – українка! Бути українкою – це моя суперсила».
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.