Мені 63 роки, я зі Снігурівки. Нас всіх війна застала вночі вдома. Ми місяць були в окупації, і у нас не було нічого: ні світла, ні води, ні газу. А потім мене і чоловіка поранило, і нас вивезли в Миколаїв на «швидкій». Ми дуже постраждали від війни. В нас усе розікрали. У мене було два великих магазини, і звідти все винесли.

У мене було все, а залишилася без нічого. Шокувало мене те, що весь товар був під реалізацію: я з усіма постачальниками домовилася, щоб потихеньку платити. 

«Рошену» я вже мільярди винна. Вони навіть до суду на мене подали. Напевно, має бути якийсь закон – адже я не сама товар кудись поділа, а в мене все забрали.

Я у шоковому стані. Загалом не знаю, як це все пережити. Я все життя пропрацювала, щоб забезпечити себе старість, а тепер – вся у боргах. І під бомбами та під мінами була. З уламком ходжу.