Я хотіла б трохи розповісти про своє життя до війни й після. До війни я працювала приватним підприємцем. Працювала багато років старанно, не знала ні сну, ні відпочинку, щоб після створення сім'ї я могла приділяти вдосталь часу дитині й чоловікові.

З батьком своєї дитини ми зійшлися за рік до її народження. Крихітка була бажана і довгоочікувана, оскільки лікарі мені задовго до цього поставили діагноз: безплідність. Так вийшло, що пік моєї вагітності припав у розпал початку воєнних дій. Жила я в районі аеропорту і пережила всі ці кошмарні дні, бувши вагітною.

Життя в постійному страху сильно відбилося на дитині.

Вагітність проходила дуже складно, постійні болі внизу живота заважали нормально ходити, через це я на шостому-сьомому місяці вже не могла нікуди виїхати. Становище було уже погане, але я не могла ризикувати й стояти багато годин у черзі, щоб кудись виїхати. Народжувала я в Донецьку. Були ускладнення – і мені зробили кесарів.

З самого початку дитина була неспокійною. З народження вона від кожного шуму смикалася. Дуже мало спала і постійно плакала. Це тривало упродовж восьми місяців. Лікарів у нас нормальних на той момент не залишилося, і ніхто не міг сказати, в чому причина була. А заспокійливими я не стала її напихати.

У вісім місяців я почала помічати, що дитину пересмикує, як судоми. Я почала багато читати в інтернеті про це. Багато хто писав, що це нормально і все мине. Багато хто казав, що треба терміново звернутися до невропатолога, причини можуть бути різні. Судоми почали частішати й повторюватися через кожні 20-30 хв, навіть під час сну, через це вона постійно прокидалася.

Потім під час легкого падіння почала непритомніти, й миттєво у неї западав язик. З цієї причини я довгий час не могла її ні з ким залишити або віддати в садок. Ми пройшли повне обстеження і нам сказали, що у дитини один із різновидів епілепсії. Відтоді ми перебуваємо на постійному лікуванні.

Що стосується мене, з початком війни я збанкрутувала. Батько дитини іноземець, поїхав після народження дитини відразу.

Я не погодилася їхати за станом здоров'я. Зараз мені допомагають батьки. Дитина почувається стабільно з прийманням ліків, і я вже можу незабаром почати працювати.

Допомога від Ріната Ахметова дуже виручає нас. Дізналася я про неї від маминої подруги, яка зверталася для своєї онучки. Величезне дякую всім тим, хто бере в цьому участь. Це справді колосальна допомога для нас у нашій нинішній ситуації.