Я жила у селі Пристін, Куп'янського району, Харківської області, коли почалася війна. Пережила вдруге окупацію, обстріли, страх і безнадію. У нас не було води, ми ходили до криниці, навіть під обстрілами. Я мала проблеми зі здоров'ям, але не могла отримати ліки.

Мій старший син виїхав до Європи, а я з молодшим сином евакуювалася до Харкова. Мене підтримувала допомога людей, які нас оточували. Ми допомагали один одному, як могли.

Зараз я безробітна, але тільки но знайшла роботу. Я - вчителька. У мене немає таких речей, які б нагадували мені про війну.