У мене звичайна сім’я, двоє дітей. Ми жили у Харкові. 24 лютого о п’ятій ранку я гуляла з собакою на вулиці. І раптом – вибухи! Це був жах! Переляк на все життя.

Ми покинули свою домівку через два тижні, бо більше не могли терпіти постійні вибухи, завмирати вночі від гулу літаків. Переїхали до Нікополя, живемо у бабусі. Тут теж добре чути вибухи. Зараз нам дуже скрутно,  бо ми з чоловіком лишилися роботи, і у нас немає ніяких доходів.