Краматорськ – маленьке гарне місто, в якому живуть дуже доброзичливі люди. Після війни ми всі стали такі чуйні більше. Якщо у когось якась біда, то ми відразу ж, практично всім містом допомагаємо один одному. Це класно.
Я дуже добре пам’ятаю, як винищувачі літали над всім містом. Дуже багато винищувачів було. То вертольоти, то винищувачі. Я ще живу недалеко від аеродрому, так що в нас багато авіації було.
Війна – це таке ось зло, яке люди відправляють від себе до іншої людини, хочуть щось довести – не виходить. І тут бац – починають з пістолетами, автоматами один на одного нападати. Це негарно. Ніколи не побачити цього, ніколи цього на собі не відчути, тому що це дуже сильно тисне на людину.
.png "Імена")
