Краматорськ – маленьке гарне місто, в якому живуть дуже доброзичливі люди. Після війни ми всі стали такі чуйні більше. Якщо у когось якась біда, то ми відразу ж, практично всім містом допомагаємо один одному. Це класно.
Я дуже добре пам’ятаю, як винищувачі літали над всім містом. Дуже багато винищувачів було. То вертольоти, то винищувачі. Я ще живу недалеко від аеродрому, так що в нас багато авіації було.
Війна – це таке ось зло, яке люди відправляють від себе до іншої людини, хочуть щось довести – не виходить. І тут бац – починають з пістолетами, автоматами один на одного нападати. Це негарно. Ніколи не побачити цього, ніколи цього на собі не відчути, тому що це дуже сильно тисне на людину.
.png "«Досі хліб привозять двічі на тиждень»")
%20%E2%80%93%20%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D1%8F.png "«Дитина сильно злякалася, і ми поїхали»")
