Війна застала нашу родину в Миколаєві. На другий день чоловік пішов в лави ЗСУ, а я лишилась вдома з дітьми.

Спочатку ми відчували страх, жах, нерозуміння. Вибухи діставали сусідні будинки, які на очах обвалювались, тому ми практично жили у підвалі. Через два тижні я з дітьми і мамою поїхала на захід України. А ще через два місяці отримала страшну звістку про загибель коханого. Я повернулась в Миколаїв, поховала чоловіка і забрала його матір у Верховину.

Нам всім набридли переїзди і життя на чужині. Дуже хочеться додому, але там ще дуже небезпечно.