Від обстрілів я ховалась у батьківській хаті. У квітні 2022 року в будинок прилетів снаряд. Того ранку я була вдома: щойно піднялась з підвалу, де була всю ніч і дуже змерзла. Хотіла погрітись, і стався обстріл. Я побачила тільки небо, бо отримала поранення голови, тіла та рук. Чоловік був на подвір’ї та отримав також осколкове поранення. Нам робили операції в Дніпрі, куди нас привезли після того, як дістали з-під завалів.

Зараз я погано бачу на одне око, грошей на ліки не вистачає. Дуже боюся обстрілів. Кожного разу підстрибую від вибухів. Час не лікує. Війна – це дуже страшно.