Я працюю вчителем. Вранці двадцять четвертого лютого я збиралась на роботу, але потім почула вибухи. Я дуже злякалась. Тоді зі мною жила донка та зять. Обстріли у нашому селищі не вщухали, були проблеми зі світлом та водою. Снаряди руйнували будинки, влучання було і поряд зі мною, я отримала осколкові поранення.
Коли у мене стався серцевий напад, мене вивезли до Дніпра. Потім на деякий час я з мамою виїжджала до Вишгорода, там ми прожили чотири місяці. Потім вирішили повернутися додому.
Я досі хвилююсь за дітей: як вони переживуть травму війни - невідомо.
Я хочу, аби настав мир і всі ми жили спокійним життям.