«Я дуже сподіваюся, що ще зможу повернутися до свого дому»

Я хочу розповісти про початок війни. Коли почалася війна, нічні обстріли в Донецьку, я була ще в місті. Мій будинок поруч з аеропортом. Ми дуже добре чули, як літали літаки, стріляли.

Тоді мені було дев'ять років, я не дуже сильно боялася, бо ще не розуміла, що відбувається. Хоча десь усередині мені було страшно, особливо за свою найкращу подругу, яка була ще в школі.

Ми з батьками мали якраз їхати на море цього дня. На щастя, нам вдалося поїхати. На морі ми провели достатньо часу. Родичі розповідали, що в нас стріляють, є влучення в будинки.

Коли ми приїхали, мама вирішила мене відправити в табір заради моєї безпеки. Я дуже переживала за маму, адже їй доводилося ховатися в підвалі, коли сильно стріляли.

Зараз усе позаду, але таке відчуття, що це було вчора. Зараз у нас все налагодилося. Але за п'ять років життя в іншому місті в наш будинок влучило кілька бомб. В Октябрському районі немає жодного цілого будинку.