Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Поліна Масензова

«Я дуже сподіваюся, що ще зможу повернутися до свого дому»

переглядів: 1121

Я хочу розповісти про початок війни. Коли почалася війна, нічні обстріли в Донецьку, я була ще в місті. Мій будинок поруч з аеропортом. Ми дуже добре чули, як літали літаки, стріляли.

Тоді мені було дев'ять років, я не дуже сильно боялася, бо ще не розуміла, що відбувається. Хоча десь усередині мені було страшно, особливо за свою найкращу подругу, яка була ще в школі.

Ми з батьками мали якраз їхати на море цього дня. На щастя, нам вдалося поїхати. На морі ми провели достатньо часу. Родичі розповідали, що в нас стріляють, є влучення в будинки.

Коли ми приїхали, мама вирішила мене відправити в табір заради моєї безпеки. Я дуже переживала за маму, адже їй доводилося ховатися в підвалі, коли сильно стріляли.

Зараз усе позаду, але таке відчуття, що це було вчора. Зараз у нас все налагодилося. Але за п'ять років життя в іншому місті в наш будинок влучило кілька бомб. В Октябрському районі немає жодного цілого будинку.

Я дуже сумую за своєю домівкою, за своїми тваринами, які зникли через те, що ми не встигли їх забрати. За друзями, за родичами, які залишилися там. Я дуже сподіваюся, що ще зможу повернутися до свого доку або взагалі до міста.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Донецьк 2014 2019 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій