Мені подзвонила начальниця і сказала, щоб я не їхала на роботу. Я згадала 2014 рік, коли виїжджала зі Слов’янська. Стало страшно, що все повториться. У місті нічого не працювало, готівки не було. У мене був шок. Газу не було пів року. Бувало, що я ночувала у підвалі. Страшно, коли бахкає зовсім поруч. У моєму будинку вилітали вікна, але ми все вставили. 

Я нікуди не виїжджаю. Сподіваюсь, що ми скоро житимемо в мирі. Я хочу, щоб люди жили, а не вмирали.