Дмитро втратив сенс життя після удару по маріупольскому пологовому будинку. Там не було його рідних. Але коли ти несеш до моргу дівчину з немовлям, це випалює все всередині.

Як міг, він допомагав лікарям. Шукав по аптеках ліки, виконував обов’язки санітара. Бачив, як безстрашні хірурги оперували прямо під обстрілами, і осколки залітали в операційну. А потім лікарня була захоплена. Бійці ТРО, які були в ній, переодягнулися у цивільний одяг. І деякий час їм вдавалося дурити окупантів. Але, зрештою, їх викрили. Сам Дмитро разом із кумом виїхав з міста 16 березня. На блокпостах його намагалися забрати в російську армію, але вдалося відбитися.