Лідія Дмитрівна розповідає про неспокійне життя мирних жителів під час бойових дій. Нескінченні постріли не дають спокою, і від цього постійний страх. Люди біжать з маленькими дітьми, лишаючи рідні домівки. Комунальні послуги дорожчають, і вся пенсія Лідії Дмитрівни йде на їхню оплату. Взимку вона мерзне – доводиться економити на опаленні. Хочеться, щоб швидше скінчилась війна, говорить жінка.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: