24 лютого ми зустріли, неначе у страшному сні. Поряд з нами почалось бомбардування. В підвалі ми просиділи тиждень.

Будинок ходив ходуном, все навкруги свистіло.

Я ніколи в житті не могла подумати, що з нами буде воювати росія. Наше місто вщент зруйноване. Нас вивозив син. Коли виїжджали, бачили тіла людей на вулицях, згорілі будинки. Я ніколи в своєму житті не бачила такої жорстокості. Ми приїхали до рідних на Полтавщину.

Вірю, що наші території повернутися і Бог покарає росію, а ми повернемось додому, всіх туди тягне.