Медуниця Домініка, 10 клас, Кам'янець-Подільський міський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання есе - Варик Оксана Борисівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Зараз ми живемо в дуже складний час, адже, як би сумно це не було, у нашій країні триває війна. Щодня ми переживаємо тривогу як внутрішню, за наших рідних та друзів, Військових, які ціною власного життя захищають рідну Неньку та борються за нашу безпеку, так і повітряну, коли в будь-який момент ракета може влучити у твоє місто…

Усе це почалося 24 лютого 2022 року, тоді, коли ніхто цього не очікував. Пам'ятаю: коли я дізналась про це, то подумала що це якийсь жарт, але, на жаль, це не так...

Насправді мені було важко в це повірити та як слід сприйняти, адже була в сьомому класі та ще не до кінця розуміла, що означає це страшне слово - ''війна''.

Усе відбулося дуже швидко. Першого березня ми з мамою та молодшою сестрою уже були в Польщі. Чесно кажучи, там було не так вже й погано, проте у мене в тому місці не було друзів. Тоді я була не така відкрита та дружелюбна як зараз, і це зіграло свою роль, адже я знаю, що якби хотіла, то могла б завести друзів та бути щасливою. Проте сум, туга за домом та краєвидами рідного міста не давали мені бути собою та відкривати щирість свого серця…

Через два місяці ми повернулися в Україну, і це було найкраще рішення для нас, адже там, у Польщі, ми всі потихеньку згасали та не були по-справжньому щасливими.

Також згадую, як уперше була на похороні знайомої людини. Він був військовим та у нього невдовзі мало бути весілля. Я ніколи не забуду плач його дівчини, яка й досі часто навідує могилу коханого.

А коли у моїй голові виникає образ згорьованих батьків Андрія, які втратили єдиного сина, я ще довго не можу перестати думати про те, скільки зараз у нашій країні таких нещасних родин, у яких війна забрала найцінніше - дитину…

Зараз я намагаюсь якомога більше допомагати нашим Захисникам, адже кожна дрібничка, яку ми робимо для ЗСУ може врятувати одне, а то і декілька життів. У нашому ліцеї часто проводяться різні заходи та збори для допомоги Військовим, за допомогою яких учні можуть долучатися до цієї доброї справи та робити свій вклад у шлях до Перемоги.

Також я вважаю, що однією із важливих справ,  котрі ми робимо - це так звані ''горішкові пакетики''.

До їхнього складу входять такі інгредієнти: 2 палички казінаків, паличка лукуму, мигдаль (6 шт.), фундук (8 шт.), волоський горіх (4 половинки), шоколадна цукерка, 2 м'ятні, родзинки й обов'язково мотиваційна картинка, на зворотній стороні якої ми пишемо приємні побажання та слова вдячності Захисникам.

Злагодженим є сам процес створення пакетиків: ми сідаємо за довгий спільний стіл по колу, кожен має своє спецзавдання: один відкриває пакетики, другий підписує мотивашку, третій ставить її в пакетик, четвертий наповнює двома паличками казінаків, п'ятий ставить лукум... і так до закриття пакетика.

Кожен з нас виконує свою ділянку роботи відповідально, у спокійному темпі, а головне - з радістю, повагою й подякою Воїнам. За 40 хвилин ми можемо виготовити 100 пакетиків. Смаколики ми віддаємо місцевим волонтерам, які систематично відправляють допомогу на Схід нашим Захисникам, зокрема кам'янчанам. Потреба в таких пакетиках насамперед у розвідників, стрільців, які можуть іти на бойове завдання на кілька днів і ці пакетики часто стають їхньою єдиною їжею. Тому на горішкові кишенькові пакетики постійно є запити, які ми намагаємося швиденько закрити. Формуємо корисні пакетики щоп'ятниці. Доброю справою завершуємо робочий тиждень. На нашу думку, це чудова традиція.

Я впевнена, що цими пакетиками ми зможемо багатьох погодувати, наситити, тому будемо робити це й надалі!

З нетерпінням чекаю на велику Перемогу! Підтримую Воїнів. Навіть на дистанції я поруч із Ними…