«Я ніколи не забуду автомат, направлений на моє авто»

Я – бізнесмен. Війна застала мене у власному будинку. Ще до 26 лютого я ходив на роботу у власний веломагазин. 27 лютого ми з братом пішли у тероборону і запропонували свою допомогу, але нам сказали, що люди не потрібні. Також ми запропонували надати для потреб тероборони свій мікроавтобус, але його теж не взяли. Після відмови ми повернулися додому.

Найбільш неприємними були «ватні» сусіди, які хаяли Україну.

У березні ми з дружиною на автомобілі переїжджали у безпечніший район міста і наштовхнулися просто на російську ДРГ. Автомат, направлений на моє авто, – цього я ніколи не забуду.

Нарешті ми виїхали спочатку на Урзуф, потім на Запоріжжя, далі – на Київ.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/