Я залишаюсь в Краматорську. Не виїжджала в 2014 році, не виїжджаю і зараз. У перший день вторгнення почула вибухи на аеродромі. Їхала в автобусі на роботу. То був страшний день. Я не могла повірити, що таке може бути. Але вже третій рік живу на війні. Важко було, коли зачинились магазини, аптеки, роз’їхались рідні. Все це можна пережити.

Важко тим, хто «на нулі» нас захищає. Дуже хвилююсь за наших хлопців. 

Я нікого не кликала на нашу землю, просто жила своїм життям. Зараз доводиться перебувати у постійному страху. З колегами досі спілкуюсь, ми підтримуємо один одного. Щодня чекаю закінчення війни. Дуже хочу, щоб всі повернулись додому.