Джаміль

"Я не знаю, як далі житиму тут з маленькою дитиною"

Люди в розпачі бігають по намету та намагаються врятувати свої речі від вогню. Такі кадри поширилися по телеграм-групах українських переселенців у Німеччині. 12 березня 2024 на території табору для біженців, який розташований на місці колишнього аеропорту «Тегель» у Берліні, сталася масштабна пожежа. Для її ліквідації було задіяно близько ста співробітників пожежної служби. Вогонь знищив намет площею у майже тисячу квадратних метрів, де жило 380 людей. Більшість із них – українці. Сотні людей довелося евакуювати, обійшлося без постраждалих. Люди втратили документи та особисті речі.

Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода поспілкувався із українськими біженцями, які живуть у центрі для біженців Берлін-Тегель, та дізнався, де живуть зараз постраждалі, яку допомогу їм надають та що відомо про причини пожежі.

Джаміль із Києва разом із двома дітьми живуть у Німеччині з початку повномасштабного вторгнення. Майже рік вона мешкає в одному з наметів в таборі для біженців «Тегель». Жінка розповідає, що у наметі був тільки один вогнегасник, а евакуювати людей допомагали охоронці.

Я не знаю, як далі житиму тут з маленькою дитиною

Наслідки пожежі у таборі для біженців

«Пожежа почалася всередині, охоронці побачили дим й допомогли евакуюватися іншим людям. Багато мешканців намету якраз були на мовних курсах і коли вони повернулися в «Тегель», то від їхніх речей вже нічого не залишилося. Все згоріло», – розповідає жінка.

"Минулого року, коли я заїжджала, було електричне замикання й ледь не зайнявся наш намет", - біженка Джаміль.

Вона розповідає, що це вже не перше займання у таборі: «Я не відчуваю себе тут в безпеці. Минулого року, коли я заїжджала, то було електричне замикання й ледь не зайнявся наш намет. Вночі нас розбудили і сказали швидко збиратися, бо якщо буде пожежа, аби ми були в безпеці. Але тоді все обійшлося».

Джаміль розповідає, що умови проживання в таборі дуже важкі. Кожен намет поділений перегородками на сектори, у яких проживає 14 людей. Тут базове триразове харчування та відсутність приватності. Адміністрація табору обіцяла знайти для сім'ї української біженки житло, але досі немає жодного результату.

«Тут дуже важко жити, я вагітна і у мене двоє дітей. Соцслужби кажуть чекати на нове житло, але його мали дати ще шість місяців тому, а вже пройшов цілий рік. Тут немає власного місця, ми з дітьми живемо з чужими людьми в перегородці. У кожного є тільки своє ліжко і все, більше ніяких речей чи особистого простору. Нас годують напівфабрикатами – це консервована їжа, яку важко постійно їсти», – ділиться киянка.

Я не знаю, як далі житиму тут з маленькою дитиною

Крім важких умов проживання, Джаміль також хвилюється про подальше безпечне проживання в таборі для біженців: «Зараз з'явився страх після цієї пожежі, оскільки всі ці намети виготовлені з пластику. Перегородки всередині – також з пластику. Я вагітна, пологи мають відбутися на початку травня, і я не знаю, як далі житиму тут з маленькою дитиною».

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/