Ми жили в селі біля Бахмута. Після початку війни світла не було днями. Продукти були свої, та і солдат допомагали. 

Одного разу був прямий приліт в наш будинок. У ту мить я зрозумів: так більше не можна. Я зібрав дочку і вивіз її до Кривого Рогу. Тоді нас вивезли військові. 

Моя дружина залишилася в селі. Я не знаю, де вона. 

З дочкою поруч я намагаюся триматися, бути сильним. Буває, плачу, буває, співаю. По-різному пораюсь зі стресом. Майбутнє я бачу тільки мирним. Не знаю, що буде далі. Хочу, щоб у мене було житло, бо живу гуртожитку. Я сподіваюсь знайти свою дружину.