Перший день війни я зустріла зі сльозами на очах. Це був жах. Мені було дуже страшно. Місто перебували під обстрілом росіян. Не стало води та газу. Магазини та аптеки не працювали. 

Я виїхала з Покровська, а моя донька залишилась. Я вмовляла її виїхати, вона не захотіла. Зараз у місті немає зв’язку.Я не знаю, чи жива донька. Зараз я живу в Дніпрі. Чекаю звісточку від доньки. Більше мені нічого не треба.