Я працював у Маріуполі вчителем фізичної культури. У перший день війни я пішов до школи на нараду. Там мені повідомили, що навчальний процес зупинений. Потім я жив вдома. Не було опалення, а на вулиці було дуже холодно. Воду я топив зі снігу. 

На моїх очах росіяни руйнували місто. Я не знав, чи прокинусь вранці. На вулицях лежали тіла людей. Загиблі залишились сидіти на лавочках. 

На власній машині я поїхав до Мелекіного. Там я зупинився у рідних мого колеги й прожив місяць. Потім виїхав до Львова. 

Я дуже хочу повернутися назад та чекаю закінчення війни.