Жінка втратила роботу та можливість купити їжу, але їй допоміг звичайний хлопець. 

На початок російського вторгнення я їхала з нічної зміни додому. Мені подзвонив брат і сказав, що дитину до школи пускати не треба.

Я не могла повірити, коли він сказав, що почалася війна.

Одразу я залишилася без роботи. Але найбільше шокувало те, що, коли я перестала мати заробіток, мої рідні перестали зі мною спілкуватися.

Після цього я зіткнулася с нестачею їжі і не знала, чим нагодувати дитину. Пам’ятаю, що, коли не було їжі, мені допоміг звичайний хлопець. Він просто дав мені гроші на їжу.

Нікуди я не виїжджала, тому що, на мою думку, я не можу покинути той будинок, на який тяжко заробляла. До війни я працювала на хлібозаводі. На даний час роботи не маю.