Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Віктор Чепіга

"Я не знайшла твого тіла, Вітю"

переглядів: 132

56-річний Віктор Чепіга загинув 11 березня 2022 року під час бомбардування російськими військами Маріуполя.

Я не знайшла твого тіла, Вітю

У лютому-березні родина Віктора (дружина, донька та онука) переховувалася в будинку на вулиці Купріна. Час від часу вони спускалися до підвалу, а Віктор ходив на роботу. Офіс охоронної фірми, яку він очолював, розташовувався в підвалі на проспекті Миру, 127. Останній раз дружина Галина бачила Віктора 10 березня. З розбитої крамниці він приніс їжу та сказав, що завтра забере всіх до свого підвалу.

Галина згадує: «Я віддала портфель із документами, гроші. Він пішов близько 16:00. Перебіжками. Я перед тим ще запитала: «Може, залишишся?». А він відповів: «Не бійся, я заговорений». Так і пішов. Назавжди».

Близько 18.00 Галина почула гуркіт. З балкона побачила танки. У сутінках були помітні літери Z. Невдовзі вона почула гул літаків. У їхньому районі почалося пекло.

Три дні родина чекала, щоби Віктор повернувся. Але він так і не прийшов.

Опісля сім'я виїхала на околиці Маріуполя. У квітні Галина приходила до міста пішки. Вісім кілометрів в одну сторону, вісім – в іншу. Вона прямувала до 127 будинку на проспекті Миру з надією щось дізнатися про Віктора. Там Галині розповіли, що на світанку 11 березня, о 5:30, сюди прилетіла авіабомба. Будинок склався з 9 поверху до підвалу.

На завалах працювали російські рятувальники. Спочатку загиблих фотографували, а потім витягували. Знайдені гроші та коштовності забирали.

«Я за цей час стільки тіл побачила. Вони були, ніби манекени в магазині. Згладжені риси обличчя, чорні. Ми бачили і руки, і ноги. Їх вантажили з будівельним сміттям. Тіла лежали під дощем, як сміття. Валялися по всьому подвір'ю, в багнюці. Робітники ходили п'яні», – згадала жінка.

Тіло Віктора знайти так і не вдалося.

«Я не знайшла твого тіла, Вітю. І в глибині душі продовжую сподіватися на диво. Внучка Ладушка щодня згадує, як ти з нею гуляв, читав казки, які любив страви, як покривав її витівки, щоб бабуся не гнівалася; як ти вчив її плавати. Зараз я розумію, скільки ще не встигла тобі сказати. Будь-яке слово, яке не виберу, не передає й сотої частки того, щоб висловити, як нам тебе не вистачає», – сказала Галина.

Віктор Чепіга народився та жив у Маріуполі. Захоплювався спортом, любив футбол, вів здоровий спосіб життя. У вихідні водив родину на екскурсії місцями, які знав з дитинства, розповідав історію Маріуполя. Востаннє Галина та Віктор гуляли по оновленому пірсу 14 лютого 2022. Дружина тоді сказала: «Будь ласка, не вмирай раніше за мене! Я не знаю, як буду жити без тебе!». Він здивувався і відповів, що навіть думати про таке не варто.

У Віктора Чепіги залишилися дружина, дві доньки та онука.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення житло діти перший день війни Обстріли Маріуполя Соцмережі окупація
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій