«Мама три тижні жила в підвалі»

Олені Миколаївні з багатьма труднощами вдалося вивезти маму з Маріуполя до Києва. Вона шкодує, що не забрала рідних раніше, і хвилюється про долю друзів та знайомих, які залишилися в місті

Мені 42  роки, у мене є чоловік, дитина і мама. Ми всі з міста Маріуполь. Маму забрали вже наприкінці березня. Вона пережила в Маріуполі бомбардування, три тижні жила в підвалі. Забирати було її тяжко, але вона зараз з нами в Києві. Житла свого немає, винаймаємо. Я з родиною виїхала десь у 2019 році з Маріуполя по роботі.

Дуже важко було у перший день війни - досі все пам’ятаємо. Відразу не вірилося, що буде так. Все почалося з Києва, в Маріуполі не настільки швидко розгорталися події. Жалкуємо, що не вивезли звідти рідних раніше. Багато там залишилося друзів, знайомих, і ми не знаємо, що з ними. Коли вивозили маму, я шукала транспорт, платила кошти. Водій її вивозив до найближчого населеного пункту, а потім тиждень довелося діставатися до Києва через Бердянськ, Василівку. У Василівці вони стояли два дні, їх там просто мучили. 

Зараз маємо все необхідне для життя. Я можу сказати, що велика допомога йде з центрів «Я – Маріуполь». Вистачає їжі, води, так що ми тримаємося, нікуди не виїжджаємо. Дитина вчиться, але це важко назвати навчанням. Важко з роботою – її зараз немає.

Я навіть не можу прогнозувати, коли закінчиться війна. Усім хочеться, щоб швидше. Але не віриться, що все завершиться найближчим часом. Ми сподіваємося - можливо, до весни.

Мрію щоб закінчилася війна. Потім потрібно відбудувати країну. Хочеться, щоб в Україні залишилися гідні люди, які її люблять, щоб таке, як відбувається зараз, не повторилося.