24 лютого 2022 я була у власній квартирі (Каховський район). Прокинулася з чоловіком від страшних вибухів, які було видно з нашого балкону(пізніше ми зрозуміли, що почалася війна і окупанти скидали бомби з літаків на Новоказовську військову частину).

Найбільш важко мені було дивитися на 12 -річну доньку, яка лягала спати одягнута і бачити в її очах страх, і те, що я не знаю, як захистити свою родину. Мене шокувало, що ворожі гелікоптери підлітали до вікон нашого будинку наскільки близько, що ми у вінко бачили обличчя пілотів. Так вони залякували людей. Ще для мене було шоком бомбардування Нової Каховки, Веселого та Козацького. Я не забуду ніколи цей шок, що таке могло статися у наш час!!!!!

З початком повномасштабної війни виникла проблема з хлібом. У нашому селі старі люди не мали змоги купити хліба, не було доставок. Мій чоловік (директор школи) вирішив пекти хліб у шкільній їдальні. Я з дівчатами (працівниками школи) вставали рано, замішували опару (дріжджів теж не можна було знайти в продажу , зносили з усього села, що в кого було), пекли хліб та розносили додому старикам та багатодітним родинам.

Ми виїхали з окупації з чоловіком, молодшою донькою, також з чоловіком виїхала старша дочка. Знаходимося в Чернігівській області у Прилуках. Зять служить(пішов добровольцем). Але в окупації залишилися мої та чоловікові батьки. За них ми дуже переживаємо.

Найбільше зворушив мене вчинок зятя, який, виїхавши з нами з окупації, пішов служити добровольцем.

Я працюю викладачем у Каховську агротехнологічному фаховому коледжі, але у цьому навчальному році немає навантаження, тож шукаю зараз роботу вчителем у Прилуках. Професію змінювати не планую, але готова, головне, щоб був хоч якийсь заробіток.