Майданюк Дар'я

8 клас, Крушинівська філія Красносільського опорного закладу загально середньої освіти Бершадської міської ради

Вчителька, що надихнула на написання – Майданюк Тетяна Анатоліївна

Моя Україна майбутнього

Напевно, кожен хоча б раз задавався риторичним питанням: «А що буде в майбутньому?». Поринаючи у роздуми я уявляю відбудовану країну, щасливе населення, а саме головне тисячі чоловіків, синів, братів нарешті повертаються додому. Що таке дім? Напевно це споруда? Просто чотири стіни? Можливо, але не в усіх випадках! Домом може бути сім’я, яка чекає на зустріч другий рік. Або близька людина котра переживає усі сумні та щасливі моменти з тобою…

Україна… Країна з великої букви. Країна сильних і незламних духом людей. На неї беззаперечно чекає щасливе майбутнє через декілька десятків темних ночей.

Безхмарне небо оточує всюди мене. Золотисті пшеничні поля знаходяться недалеко від рідного дому. Широкі ріки течуть по наших краях. Запашні яблуні цвітуть у садах. Все це я уявляю без війни, і все це у наших районах.

Повернемось на декілька років назад, коли я щасливо купалась у Чорному морі, у нас, у Херсоні. Тоді я навіть подумати не могла, що скоро його зруйнують і від нього нічого не залишиться.

Я пам’ятаю, як чекала літа, аби нарешті скуштувати солодкого херсонського кавунчика. А що коїться зараз… Усе зруйновано… І все через клятих ворогів…

Мир… Коротке слово. В ньому лише три букви, але саме цього зараз не вистачає нашій країні. Його не вистачає нашому сильному та незламному народу, який не здався у перші дні війни. Він до цих пір мужньо стоїть віч-на-віч перед ворогом.

«Мирного неба над головою», - уже майже два роки як на кожне свято в кінці вітань я чую цю фразу. А що ж вона означає саме для вас? Я вважаю, що мирне небо це коли я знову крикну: «Мамо, дивися літак полетів», і в той момент я покажу на білий слід від нього, який раніше ми бачили щодня. І від цієї фрази ніхто не налякається. Мирне небо – це коли йдучи дорогою ти звертаєш увагу лише на спів птахів і навіть не думаєш, що його може перервати гул повітряної тривоги…

А що якби війна закінчилася прямо зараз? На мою думку більшість українців обійняли рідних. Ті що за кордоном розпочали б збирати свої валізи, адже тепер тут безпечно. Біженці тішилися б, що тепер вони також повернуться до свого дому. А воїни вважалися б героями, які здобули перемогу. Хоча кожна людина, яка з початку повномасштабного вторгнення донатила, платила податки або навіть просто збирала кришечки від пляшок для ЗСУ наближає її.

Я надіюсь, що в майбутньому, після закінчення війни ми усі зустрінемось на мальовничій Черкащині. В географічному центрі нашої країни - України. Ми почуємо як безупинно б’ється її серце, порахуємо усі 25 пар крил, які символізують кожну область нашої незламної держави.

Чесно кажучи я не те, щоб вірю в перемогу, я в ній впевнена. Вона стане відкритими дверима в велике майбутнє нашої суверенної держави! І за це все я хочу сказати дякую, усім хто боронить нашу країну – нашим захисникам та захисницям. Все буде Україна!