Снаряди падали на вулиці. Було дуже страшно жити навіть у підвалі. Через мій будинок літало все. Я не могла ні спати, ні їсти. Я не могла купити ліки, у мене загострились хронічні захворювання. 

У мене був шок від того, що прийшли росіяни. Я боялась їхати за продуктами, бо не хотіла бачити окупантів. Вони були скрізь. 

Я виїжджала з Пологів дуже довго. Колона з машин була дуже довгою. Тривали обстріли, доводилось постійно ховатись. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Чекаю миру та повернення додому. Буду жити та радіти, як раніше.