Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Дмитро Пономаренко

"Я не можу повірити, що цієї родини більше немає"

переглядів: 106

17-річний Дмитро Пономаренко загинув під час обстрілів у Маріуполі в першій декаді березня 2022 року. Сім'я юнака – батько Микола, мама Ірина й сестра Каріна – перебували у підвалі будинку за адресою провулок Народний, 8. Дмитро ж був неподалік укриття, коли в цей дім прилетів снаряд. Юнак загинув на місці, а його рідні – під завалами, з-під яких не змогли вибратися. Поряд з ними загинула також сім’я Фастовецьких й інші мешканці будинку.

Я не можу повірити, що цієї родини більше немає

Дмитро Пономаренко народився в Маріуполі. Навчався в 11 класі школи №51. Вчителі пригадують його відповідальним учнем. Дмитро мріяв стати військовим. У перший день повномасштабної війни пішов до військкомату, щоби приєднатися територіальної оборони, однак через вік йому відмовили.

«Ми розмовляли з ним про майбутнє, я запитувала, де він хоче навчатися, бо Діма був дуже кмітливим, і я уявляла його десь в університеті. Він відповів, що хоче дочекатися 18-річчя і вступити до лав полку «Азов». У мене чоловік військовий, я знаю всю важкість несення служби, тож розповіла йому. Але його бажання було непохитне. Діма був справжнім патріотом, на його наплічнику завжди був прапор України… Я не можу повірити, що цієї родини більше немає, немає цього світлого хлопчика, який постійно усміхався, вітаючись», – розповіла вчителька Дмитра Марина Лещук.

Через щільні обстріли сусіди Пономаренків довго не могли підійти до будинку. Коли стало тихіше, родичів витягнули й поховали неподалік. Згодом перепоховали на Старокримському цвинтарі, усіх – крім Каріни. Її останки так і не вдалося ідентифікувати.

У Дмитра залишився дідусь та інші рідні.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки молодь діти зруйновано або пошкоджено житло поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення діти перший день війни Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій