Мені 63 роки. Я мешкала у п’ятому мікрорайоні Маріуполя. Під обстрілами ходила по воду. Готувала на вогнищі. Одного разу вийшла щось приготувати й побачила на лавці мертвого сусіда.
19 березня літак скинув снаряд біля нашого будинку – моя квартира залишилася без вікон і балкона. Коли це сталося, я встигла з кухні вибігти у ванну.
Через три дні я перейшла у двадцять другий мікрорайон. 29 березня мене забрала племінниця. Ми переночували у Новій Ялті, а вранці першого квітня виїхали. Нам пощастило: ми потрапили в гуманітарну колону. Пізно ввечері прибули у Запоріжжя, а наступного ранку поїхали далі.
Зараз живу в Чернівцях у родичів. Я приїхала сюди лише з документами. Сподіваюся, що взимку повернуся додому, у вільний Маріуполь. Україна переможе.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.