Коли почалася війна, я був вдома, збирався на роботу. 

Найбільші мої труднощі - це мої батьки!

Вони обоє хворі, майже не ходять. Я повинен постійно знаходиться вдома, щоб їх доглядати.

А зв'язку з цим, не можу піти захищати Україну від загарбників! Але дуже б цього хотів!

З гуманітарною катастрофою стикнувся на початку війни, магазини за день стали пустими.

Живу разом з хворими батьками. Моя кохана проживає в іншому місті, там і працює. Я не можу покинути батьків, тому бачимося тепер дуже рідко. Зараз працюю будівельником, тому роботи тепер хватає.

Приємно зворушили моменти, як ми, звичайні люди, всі разом готувалися до захисту нашого села. Кожен мешканець ніс все що мав, від цеглини до автомобіля. 

Слава Богу та ЗСУ, мої рідні та мій будинок цілі та не пошкоджені.