У перший день війни мені було дуже лячно. Я постійно перебуваю в Слов’янську і нікуди не виїжджаю. У мене є сусіди - бабуся з дідусем. Я не можу їх залишити, бо діти поїхали, а вони самі.

З водою, продуктами та ліками я справлялася. Напевно, нічого не бракувало. Трохи допомагали волонтери, привозили ліки та продукти.

Я годувала тварин, волонтери привозили корми. Дуже вдячна їм за допомогу.

Усі новини під час війни й досі шокують. Дуже шкода хлопців, які загинули. Я знала одного з них. Йому був 21 рік. Він загинув під Слов’янськом, на виїзді, підірвавшись на міні. Сьогодні - річниця його загибелі.

Я вірю в ЗСУ і молю Бога, щоб війна скоріше закінчилася. Мрію лише про мир.