Я жив у Маріуполі. Виїхав звідти 15 березня. Війна застала мене на роботі. Я не думав, що все буде настільки погано.

Не було газу, світла, зв’язку. Я не міг дістати інсулін для своєї дитини, хворої на цукровий діабет. Харчувалися всім під’їздом: кожен приносив, що міг. Їздили по воду, а потім посилилися обстріли, і такої можливості більше не було. 

Мене шокували удари по драмтеатру й пологовому будинку. Не можу зрозуміти, за що росіяни вбивають мирних людей. 

Я виїжджав з дружиною і дітьми на побитому автомобілі. Нам вдалося перетнути ворожі блокпости й потрапити в Україну. 

Вірю в ЗСУ і в нашого президента. Надіюся, що влітку повернуся додому. Хочу побачити батьків і родичів, а також покупатися в морі.