Все моє життя залишилось в Мелітополі. У перший день війни я почув, як бомблять аеродром і зрозумів, що почалася війна. Я відправив дітей до батьків, а сам залишився у місті. Окупація сталася дуже швидко. Я цього не очікував. 

Коли я зрозумів, що не зможу жити у стані репресій росіян, вирішив виїхати на підконтрольну територію.

Дорога була небезпечною. Невідомо було, що очікує на блокпостах. Я з родиною виїжджав за допомогою волонтерів, тому все пройшло спокійно. 

Зараз живу в Запоріжжі. Сумую за рідним містом, сподіваюсь, що його визволять і я повернусь туди з родиною.