Мені 75 років, хворію дуже, старість бере своє. Донька мене доглядає. Я з села Новософіївка Нікопольського району. В перший день війни я була у розпачі. Не вірила, що таке могло бути, що ця країна могла таке зробити.
Дякую за те, що нам допомагають. Ну, з водою проблеми, але підвозять, є у нас вода. То дякуємо за все, ми поки не страждаємо. Я дуже усім вдячна, що від нас не відвертаються, і думаю, що ми переможемо.
Мій син служить, а донька біля мене, бо я захворіла. Ми розуміємо, що треба воювати, треба відстоювати майбутнє наших дітей, онуків. Мені здається, що залишилось недовго. Я не хочу війни, не хочу чути про страждання людей.
