Хіжняк Валерія, Черкаська медична академія

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шатило Світлана Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Чому я повинна ночувати в підвалі?

1000 днів війни – це дні, які запам’ятаються нам на довго, бо вони всі мають асоціацію з болем, жахом, страхом та розлукою.Одним з об’єктів війни став підвал – це місце, де ми ховаємося від ракет.Але ночі в ньому дуже важкі та страшні.

І виникає питання: Чому ми повинні спускатися в підвал, проводити там весь свій час? Відповідь очевидна – це все війна.

З 24 лютого 2022 року як почалася  повномасштабна війна, я не замислювалася на скільки все може бути погано, але зараз я це починаю усвідомлювати. Вступивши до навчального закладу, я почала жити в гуртожитку. Але там існують свої правила: під час повітряної тривоги кожен повинен спускатися в укриття. Коли йде тривога по 5-7 годин і навіть більше, то тоді я залишаюся ночувати в підвалі.

Але спати в ночі хочеться в теплому і затишному ліжку, а не в холодному, вологому підвалі на стільцях.

Кожен раз, коли я чую як лунає сирена, я замислююся: Чи можу я не спускатися в укриття? І розумію, що йти однозначно треба, бо я не хочу, щоб у мене влучила ракета. Я знаю, що є люди які з першого дня війни ночують у підвалах і я їм від щирого серця співчуваю, уявляю як для них це важко, як фізично, так і морально.

1000 днів війни – це 1000 днів виживання. За цей час всі українці показали всесвіту, що ми не зламний народ. Що ніч в підвалі це не найгірше що може бути. А це іще один день коли ми доводимо собі та світу, що у найтемніші часи ми не втрачаємо сили духу.