Разом із чоловіком Валерія жила в Центральному районі Маріуполя. З 6 березня подружжя ночувало у підвалі. Жінка згадує, як ходила до "Тераспорту". Там вдалося взяти пів батона та шматочок сира, води. Вже почалося мародерство.
"Думали виходити пішки. Але до чоловіка підійшов сусід. Говорить, що є машина, але немає водія. Отже чоловік сів за кермо і 18 березня о 12:00 поїхали. До Запоріжжя їхали 30 годин. А там я півгодини стояла під душем. 7 разів мила голову і змивала. А коли їли, в мене були сльози. Свіжий хліб! Ми майже плакали", - розповідає Валерія.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.