Ми з чоловіком живемо в місті Нікополь Дніпропетровської області. Щоночі чуємо звуки вибухів з боку Енергодару. Спочатку було дуже страшно, а згодом трішки звикли. Ми працюємо і займаємося волонтерською діяльністю. У нас є син-студент. Живе з моєю мамою в Запоріжжі, навчається дистанційно. Ми дуже рідко бачимося. Їжджу до них, коли є можливість. Електрички ходять нечасто через проблеми з електропостачанням.
Я працюю продавцем-консультантом у магазині. Зранку 24 лютого збиралася на роботу. О сьомій ранку пролунав вибух – аж вікна затряслися. Потім – ще один. Я не зрозуміла у чому справа. Потім мені зателефонувала мама і сказала, що почалася війна. Я не повірила. Поїхала на роботу, але директор сказав зачинятися. Магазин відновив роботу аж через місяць.
У липні почались обстріли з боку Енергодару. Я навіть не могла уявити, що буду жити в умовах війни.
Мене шокувала інформація про ті жахіття, які окупанти творили з дітьми та жінками. Також шокує те, що вони нищать моє місто, позбавляють людей домівок. Я не знаю, як це все можна пережити.
Мені дуже подобається, що міжнародні партнери допомагають українцям. Наші організації також. Фонд Ріната Ахметова дуже багато зробив для людей з нашого міста, а також для жителів Донецької та Луганської областей. Дуже приємно, що є такі люди, які не забувають про постраждалих від війни. Велика подяка нашим і міжнародним фондам, що допомагають цивільним і військовим.
Найщасливішим днем у моєму житті буде той, коли я дізнаюся, що ми перемогли. Одразу поїду до рідних. Ми зберемося за одним столом. У мого сина нарешті буде повноцінне студентське життя. Все налагодиться.
