У перший день війни я народила сина. Мій чоловік захищав країну у складі полку «Азов». Моєму сину не вистачало їжі. Я потрапила в іншу сім’ю. Там була тримісячна дитина. Мати дитини зі мною ділилась памперсами та дитячим харчуванням. Чоловіки набирали воду у криниці, гріли на багатті. Так ми готували суміші. 

Мій чоловік попросив друга вивезти мене з Маріуполя. Шістнадцятого березня я залишила рідне місто. З собою забрала всі нагороди та документи чоловіка. Я не змогла їх викинути на блокпостах, хоча й не знала, як себе поводитимуть росіяни, якщо дізнаються, що мій чоловік військовий. 

Двадцять третього березня мій чоловік загинув у Маріуполі. 

Рік я не знала, що з ним, адже його побратими потрапили в полон. Про смерть чоловіка я дізналась за результатами експертизи ДНК. 

Я хочу бачити майбутнє без війни, щоб у нас було спокійне життя, щоб наші діти побачили світ.