У мене шість онуків, я хотів на пенсії пожити нормально. До останнього не вірив, що росіяни таке здійснять. В окупації я прожив три місяці. Я набирав дощову воду, аби помитися та приготувати їжу. У нашому будинку залишалось п’ять людей.

Я евакуювався перед тим, як місто почали знищувати. Виїжджав у Хмельницьку область, багато людей мені допомагали. Прихисток мені надали друзі.

Після визволення міста я повернувся, бо це моя рідна земля, тут поховані всі мої рідні. Я сподіваюсь на перемогу України.