Приїхала я з Прибалтики й більше 30 років тут живу, у Петропавлівці. Я самотня, хвора людина, інвалід 3-ї групи. Я астматик, плюс тут багато побічних: серце, аритмія, гіпертонія. Дітей у мене немає, батьки померли, брати, сестри повмирали. Я сама.

У 2014 році влітку нам сказали, що війна. Ну, Бог милував, нас якось обійшло стороною. Були тут випадки, що людям і в хати влучала, і дахи зносило, і пробивало вікна, двері, загалом, усе.

Я мрію спокійно померти

Нас Бог милував, поки що в нас на всій вулиці не було такого. Але хто його знає, що може бути зараз і за п’ять хвилин. Не відчуваю себе в безпеці. Нікуди не виходжу з двору. У підвалі сидіти не можу, там сиро, холодно. Краще вже в хаті – і хай буде, що буде.

Мрію, щоб спокійно й мирно люди жили – ось про це я мрію. Щоб спокійно померти.