«Я мостом бігла, а тут усе вибухало»

Я живу в селі Черненко вже років 30. Коли почалася війна 2014 року, тут поставили блокпост. Спочатку сильних обстрілів не було. Звідкись стріляли, і в нас над головами свистіло. Ми, звичайно, не зовсім розуміли тоді всієї небезпеки.

Потім через кілька місяців почалися обстріли щодня вночі й удень. Ми не встигали з підвалу в підвал лазити. Я поїхала в Орлівське по кукурудзу – а тут дим. Водій злякався і не став їхати. Я мостом бігла, тут усе вибухало. Будинки горять. Скрізь диму повно. Я злякалася, звичайно. У мене тоді було таке нервове потрясіння.

 У нас цього дня двох биків осколками побило, 20 індиків, кури, гуси. Чоловік приїхав, стоїть, заливає солярку… І тут почався обстріл. І осколок пролетів, кишеню зачепив! Як він не влучив у нього, не знаю. Вони попадали на землю – чоловік і ще одна людина. Осколки летіли.

 У сусіда вибухнув снаряд. Стіна вивалилася – і осколки сюди полетіли. Будинок весь в уламках. Зараз там шпаки роблять гнізда. На другому поверсі дірка. У городі за трубою дві ями величезні були.

2015 року прямо в сарай влучив снаряд. Сіна згоріло тонн 30. За сінником теж скирта стояла. Усе погоріло. Кури погоріли. Ми сиділи в підвалі, коли почався обстріл. Потім вибух – і чую: трісь-трісь. Я кажу: «Сіно горить». Хотіла відразу вийти, мене не пустили. Солдати прийшли, допомогли. Тут блокпост стояв. Побачили, що горю. Я засмучуюсь, коли розповідаю.

 І ще 2014 року на полі або снаряд, або міна були. Я не знаю що. Вибухнула корова. Побігли корови посадкою – і вибухнула корова. Такий збиток! Страшний збиток.

 Спасибі Рінату Ахметову, він допомагає. Пайки дуже добрі, і олія, і борошно. Він молодець. Спасибі йому за це. У людей грошей немає. Операція – до нього звертаються, він допомагає.

Я чекаю, коли закінчиться війна. Для мене зараз це найголовніше. Усе припинилося у зв'язку з цією війною. Хочеться, щоб усе нормалізувалося, щоб усе стало на свої місця.